Інтернет – це звичайно прогрес, але інколи мені здається, що він дещо шкодить людям. Так, як от, наприклад, моєму чоловікові, якому діти на п’ятдесятиліття подарували дорогого телефона, сенсорного. Тому що до цього в нього був звичайний кнопковий і скільки я йому не говорила, що придбаймо тобі такий як у всіх, сучасний, він відмахувався, говорив, що не потрібно.
Але коли вже дали в подарунок, то не відмовився і почав мій чоловік потроху освоювати інтернет. І дуже подобалась йому сидіти та читати різні статті з порадами як правильно жити. І от десь відкопав він таку статтю, що спільний бюджет завдає шкоди сімейним цінностям, що, мовляв, обидва партнери мають однаково вкладатися в сім’ю, навіть у фінансовому плані. І взявся він підраховувати скільки ж ми вкладаємося в нашу сім’ю, підрахував і вирішив, що все несправедливо. По-перше, в нього зарплатня більше за мою, а по-друге, багато чого купуємо мені більше ніж йому. Я послухала його того вечора, покрутила пальцем біля скроні і думала, що на ранок заспокоїться.
Але ж ні, забрав мене вечором з роботи, зайшли ми з ним до магазину купити продуктів. На касі назвали суму, яку потрібно, він відрахував рівну половину тієї суми і дав мені в руки, каже “А все інше додаєш ти”. Я мовчки оплатила той чек, ми приїхали додому, він собі, як завжди, переодягнувся і пішов відпочивати, а я пішла на кухню. Зробила собі чаю та сіла також біля телефона. Проходить година, приходить мій чоловік на кухню та запитується, чи вечеряти готово. Кажу “Не знаю, подивись”, він здивовано подивись на мене, кажу, “Що дивишся? От я вирішила, що я сьогодні вечеряти не буду, хочу трішки схуднути, а ти хочеш готуй собі” До нього, мабуть, ще й не дійшло що зі мною, та, що я маю на увазі. Почав щось там повчати, лаятись, почав шукати в холодильнику, що там було з вчорашнього, нагрів, поїв, пішов спати.
На наступний день запитав, чи є в нього чиста сорочка, я його запитую “А ти коли востаннє прання закидав?”, він дивиться, каже “Не знаю, я ніколи його не закидав, я не знаю як працює пральна машинка.” І я йому пояснюю: “Якщо ми рівноцінно вкладаємося у відносини, значить, минулого разу закидала я прання, а тепер твоя черга. До речі, квартиру прибирала попереднього разу я, тепер прибираєш ти, не забудь прання ще попрасувати, поскладати його все по поличках, порозвішувати по вішаках, ще, будь ласка, не забудь, що завтра потрібно змінити постіль, то ж ти також, будь ласка, одну випери, а іншу застели.” В нього здивовано очі вирячились, він запитує “Чому я?”. І я знов йому пояснюю: “Ми ж з тобою партнери, отже маємо рівноцінно вкладатися в нашу сім’ю, один раз це роблю я, інший раз робиш це ти. До речі, посуд ти так і не помив, я вчора, наприклад, геть не вечеряла, а ти повечеряв, а посуд так і стоїть брудний. Але ти знаєш, я тобі, мабуть, допоможу, але за окрему плату, адже наші зарплатні з тобою не однакові” Після того, я розвернулась і просто пішла на роботу.
А коли ввечері поверталися додому, чоловік, як завжди, заїхав за мною на роботу. Він сказав, що продукти додому він вже купив, а також сказав, що, мабуть, статті які він читає, то не для нас, то, мабуть, для якихось неправильних людей, а ми ж правильні, ми ж сім’я.