Мій шлюб схожий на якусь дешеву мелодраму. Я не хотіла виходити заміж, але в мене не було, мабуть, вибору. Мама моя має дуже важкий характер, ще з дитинства я виконувала все автоматично, як робот, що матір скажете, я зроблю. Інакше було б п _оkараннe. Саме тому, я навчилась робити все автоматом, робити так, щоб не розізлити маму.
І коли, у вісімнадцять років, мама сказала, що ми підемо в гості до її колеги я не відмовила. Але була здивованою, що мама придбала мені нове плаття, ми пішли тоді в перукарню, зробили зачіски, я запитувала маму, що за особливий такий день у її колеги. Мама сказала, що нічого такого, просто йдемо в гості. Коли прийшла то вже зрозуміла, чому мене сюди привели. У маминої колеги є син, звуть його Євгеній і він був на десять років старший за мене. Як виявляється, він був уже раз одруженим, але, як сказала мамина колега, що перша дружина була йому не пара.
Я одразу зрозуміла, що нас сватають. Мама моя почала розхвалювати мене, як я гарно готую, як я справно допомагав їй по дому, яка я розумниця, яка я слухняна. А Євгеній сидів з байдужим лицем та дивився телевізор.
Коли йшли додому я прямо запитала маму, навіщо це було знайомство і мама мені сказала, щоб я готувалася, що через два місяці у нас з Євгенієм буде весілля. Я намагалась мамі щось пояснити, говорила про те, що я хочу зустріти свою долю, хочу зустріти кохання. Мама мене перебила і сказала, що колись вона кохала мого батька і в результаті крім мене нічого з того не вийшло. І сказала, що я вийду заміж за сина її колеги, адже вона краще знає, що мені потрібно і краще жити забезпеченим життям з некоханим чоловіком, ніж з коханим бідувати. Я немала до кого звернутися, тож покірно слухала маму.
І ми одружилися. Жити поїхали до нього, в його двокімнатну квартиру. Про те, що ми чоловік і дружина, видно було лише по свідоцтву про одруження. А ми жили скоріше, як сусіди, він був мовчуном, багато часу проводив на роботі, додому повертався пізно, а інколи не повертався. Я також працювала, але ще працювала багато дома, я прибирала, брала готувала. Мама мене часто запитувала, коли вже будуть діти, щоб я з цим не затягувала, але я не могла пояснити матері навіть того, що ми спимо в різних кімнатах.
І одного разу я дізналася причину чому Євгеній не мені одружився. Хоча до цього я таке питання йому ставила, а він мені у відповідь лише говорив, що яка мені різниця. Все, про що ми говорили – це віталися зранку та ввечері я йому говорила, що я приготувала повечеряти. А того дня я мала їхати у відрядження на два дні, коли сказала про це Євгенію, помітила на його лиці посмішку, не придала тому значення. Зібрала речі і пішла до таксі. А коли вже мала сідати до автобуса, зателефонував мій директор та сказав, що відрядження переноситься і я можу відпочити цих два дні.
Я була рада, що мені повідомили вчасно, тож одразу викликала таксі, поїхала додому. Відкрила квартиру своїм ключем і почула розмову в чоловіковій кімнаті. Підійшла ближче і почула, що мій чоловік розмовляє з якоюсь жінкою і говорив наступне: “Не хвилюйся, дітей у нас не буде, ти ж знаєш люблю лише тебе, одружився з нею лише для того, щоб мама вже нарешті від мене відчепилась, та дала нам спокійно жити. А вона, що вона? Мовчить у неї мама ще гірша за мою, її навіть не запитували чи я їй сподобався”. Я постукала у двері, з кімнати вийшов мій чоловік та якась дівчина.
Тоді ми сіли розмовляти втрьох. Дівчину звали Олександрою, це була його перша дружина, саме та, яку його мама вважала негідною партією. Вони пояснили мені, що я їм була просто потрібна для прикриття. З однієї сторони мені було образливо, що мене використали, а з іншої сторони, Євгеній сказав, що він дає мені повну свободу, все, що від мене потрібно, це прикриття для мами, до речі як і він для мене служить тепер прикриттям.
Перші два місяці для мене було дивним те, що ми живемо трьох. Женя живе з Сашею, а я живу сама.Проте побут ми ділили навпіл. Для мамів ми були одруженими. Женя виявився чудовим хлопцем, що виріс з такою ж мамою які я. Але нещодавно я зустріла того, кого покохала всім серцем. І я вдячна своєму, поки що, законному чоловікові за те, що він прикриваючи себе витяг мене з рук моєї мами. Зараз ми дружимо всі четверо і сподіваюся, що надалі ми знайдемо вихід з цієї дивної ситуації. Знаю, що це дивна історія для нормальних людей, але ми виросли в тих умовах, що зробили нас дещо ненормальними, залежними від материнських думок. Тепер намагаємося стати самостійним