Мене звуть Ліза мені двадцять дев’ять років, моєму чоловіку Святославу також двадцять дев’ять. Одружилися ми сім років тому, але в нас досі немає дітей. І все через те, що ми вирішили, що спочатку заробимо собі на своє житло. Бо не хотілося жити з батьками, а на орендованому житлі тим більше.
І ми старанно працювали над цими, ми доволі економно жили ці роки і нарешті стали власниками просторої трикімнатної квартири. Здавалося б, що уже нарешті можна видихнути з полегшенням. Нарешті ми господарі квартири, ми можемо вже задуматись над дітьми. Про, що ми вже давно мріяли.
Але ось тут такий виявився нюанс, що до купівлі квартири нам не вистачило всього кілька тисяч. Я пропонувала чоловікові, що краще взяти в кредит, а він проти кредитів. Тому він попросив у своєї мами, щоб вона позичила ті кілька тисяч, пообіцяв, що ми протягом пів року їй віддамо. Ми дійсно гарно заробляємо і я була впевнена, що дійсно ми справимося з цим боргом. Свекруха позичила нам ці гроші, навіть нічого не сказала про те, коли повертати.
Пройшов місяць і ми отримали зарплату, вирішили, що першу частину боргу свекрусі повернемо. Але вона прийшла до нас і сказала, що в нас гроші вона не візьме, а за те, що вона нас виручила, ми її також виручимо. Річ в тому, що цього року її молодша донька вступила до університету у нашому місті і свекруха хоче, щоб ми приписали її доньку у своїй квартирі, а за це вона нам пробачає борг.
Я, якщо чесно, шокована такою заявою, я розумію, що надалі можуть виникнути в нас якісь проблеми з цим.І я прошу чоловіка, щоб він поговорив зі своєю мамою, що краще ми її повернемо кошти, але він не бачить у цьому якоїсь великої проблеми, говорить, що коли сестра закінчить навчання то ми її випишемо з квартири. Хоча я розумію, що, мабуть, це буде не так легко. А свекруха ж навіть не запитавши чи ми згодні з її пропозицією, уже привезла речі своєї доньки до нас. І кожного дня телефонує до мого чоловіка, і говорить йому про те, щоб він не затягував з припискою, адже вона нас виручила, тоді коли нам було потрібно, а тепер і наша черга її віддячити.
Та мене не дуже влаштовує те, що у своїй квартирі ми житимемо не самі, а з дівчинкою підлітком, яка до речі не є дуже дисциплінованою та самостійною. Як зробити правильно в цій ситуації, я навіть не знаю. З однієї сторони я розумію, що свекруха нам допомогла, а з іншої я не хочу, щоб в моїй квартирі жив ще хтось крім нас.