Я зараз розриваюсь між двох вогнів, між мамою та сестрою. Мені і маму шкода і сестру, що через свій підлітковий вік, багато не розуміє.
Чотири роки тому не стало нашого батька. Наші батьки завжди жили в мирі та злагоді. Його раптова, невиліковна хвороба стала для нас важким випробуванням. Мені на той час було шістнадцять, а сестрі всього дванадцять, нам було важко, але наша мама стала для нас підтримкою, як і ми для неї. З часом ми звикли жити втрьох. І зараз коли я студентка, я дуже часто їжджу до мами і сестри.
Але минулого місяця мама нам повідомила про те, що вона зустріла другого чоловіка, який пропонує їй вийти за нього заміж. Розповіла, що пів року тому вона почала зустрічатися зі своїм колегою і він хоче офіційно з нею дружитись, адже кохає маму, а вона також має до нього почуття. Наша мама ще дуже молода, їй лише тридцять вісім років, вона дуже красива, розумна жінка і я розумію, що вона має право на щастя, вона має право бути коханою жінкою. Але моя сестра, якій лише шістнадцять років, вона абсолютно не зрозуміла маминої позиції, вона звинуватила мама в тому, що мама зраджує батька.
Я намагалась поговорити з сестрою, але вона не наче не чує, зібрала свої речі і переїхала жити до бабусі, батькової матері. І зараз мама не знає, як вчинити правильно. Вона думає над тим, щоб розірвати свої стосунки, але я ж бачу, як вона змінилася за цих пів року, вона помолодшала, вона стала щасливішою, вона почала частіше посміхатися. І я прошу її, аби вона продовжувала влаштуватися особисте життя, та говорю їй, що рано чи пізно сестра все зрозуміє. Та мама хвилюється, що через кохання втратить свою дитину.
Я ж намагаюся одночасно спілкуватися із сестрою і хочу пояснити їй, що вона вже доросла, вона має зрозуміти, що наша мама ще молода жінка і заслуговує на щастя. Бабуся ж, батькова мама, повністю підтримує сестру і я так розумію, що саме вона її навіює те, що мама не має права більше виходити заміж, адже чоловік в неї був і вона до кінця своїх днів має про нього пам’ятати і бути йому вірною.
На наступний рік сестра закінчує навчання в школі та поїде навчатися в те місто де навчаюсь я. Я сподіваюсь, що там я зможу змінити її думку, а поки, що залишається лише чекати. Шкода мені в цій ситуації маму, яка мусить вибирати між коханням та рідною донькою підлітком, яка абсолютно її не розуміє.