Вісімнадцять років знадобилося моїй сестрі для того, щоб зрозуміти щасливою в тому шлюбі вона не буде. Коли молодша сестра Надія у дев’ятнадцять років сказала, що вона виходить заміж за Юрія, ми з мамою були шоковані. Я на той час уже також була заміжня, але я старша від неї на шість років і заміж я вийшла у двадцять три. Надія не здавалася, та сказала, що вона все одно вийде заміж за Юру, оскільки вони дуже кохають один одного.
Ми самі живемо в приміському селищі, а Юрій у самому місті, тому родина Юрія вважала, що вони цивілізація, а ми це далека провінція. Про це я неодноразово чула при розмові з Надією, коли її свекруха до неї зверталася, то говорила зневажливим тоном, як про нашу маму, так і про саму Надію. Одна з моїх подруг розповіла про те, що довелося почути розмову Надіїної свекрухи в одній з перукарень. Там свекруха розповідала про те, що вона сподівалась, що Юрій виїде до столиці та знайде собі гідну партію, але занесло його в те неблагополучне село та здибав цю дівку. Коли я розповіла це Надії, вона не була здивована, сказала, що свекруха це говорила їй в очі. Якщо чесно, для мене така позиція була дивною.
З першого року в них один за одним почали народжуватися діти. У Юри ситуація така, що він був у пошуках кращої роботи, при тому майже щомісяця. Наша Надія, попри те, що була в декретній відпустці, не хотіла сидіти склавши руки. Вона в нас вчитель англійської мови, тому одразу знайшла хороше місце у віддаленому форматі і ось уже десять років вона прекрасно працює в тій фірмі. І вже навіть має значні заслуги. Не дивлячись на те, що в неї є четверо дітей, годувальницею у сім’ї стала вона. Та все одно для свекрухи вона була нічим іншим, як просто забитою провінцією.
Ні я, ні батьки то Надії в гості не ходили, оскільки нам там були не раді. Надія так і продовжувала жити з Юрієм та дітьми у квартирі свекрухи. Дуже часто я чула як Юра жартував над Надею, та говорив, що якби не він, то вона так би й сиділа у своєму селі та навіть не знала, як виглядає велике місто. Надя завжди мовчала на такі жарти, хоча я розуміла, що сестрі неприємно. Я неодноразово її запитувала, чому вона досі в цих стосунках, вона самодостатня жінка, вона забезпечує себе, дітей та ще й чоловіка. При тому, що оплачує комуналку та купує продукти на всю сім’ю, навіть на свекруху. Та нею все одно не задоволені.
І лише цього року у Надії нашої увірвався терпець. Через те, що їхній старший син вступив до університету, Надя сказала Юрі, що йому потрібно нарешті знайти стабільну роботу, щоб забезпечити сина студента. На що чоловік відповів, що якщо син хоче нормально жити, то нехай шукає собі роботу, що він не збирається годувати дорослого вісімнадцятирічного парубка. І тоді Надя запитала його, чи не соромно йому, що його у сорок років годує дружина. Для Юри це було образою, тому він одразу сказав дружині, що як вона в нього не попросить вибачення, то їй доведеться забирати дітей та йти геть з його квартири. Адже вона його не просто так годує, а за те, що вона живе в його квартирі.
Після цієї розмови, вже через пів години вона спакувала всі ті речі, які вважала потрібними. Залишила багато чого, щоб було куплено за її гроші за ці роки. Викликала таксі та переїхала до мами. Ми їй допомогли швидко орендувати квартиру, для того, щоб діти могли продовжувати навчатися в своїй школі. І от зараз наша Надія живе з дітьми, вона змінилась буквально за кілька місяців, вона розквітла, в неї постійно на вустах є посмішка. Я нарешті не бачу тієї втомленої, сірої жінки, якою вона була останні кілька років. Я не знаю, чому вона так довго терпіла, але, мабуть, така в неї доля, що потрібно через це пройти, щоб зрозуміти свою цінність. Я рада, що моя сестра щаслива, що ніхто її не принижує. Ми завжди поряд і завжди її підтримаємо.