У свій час у моєму дитинстві в мене не було бабусі. Мої батьки, коли одружувались, то обоє були сиротами. Я завжди у мріях обіймала своїх бабусь, та уявляла як вони мені розповідають казки. Але зараз, у моїх дітей аж цілих три бабусі.
Коли я перший раз виходила заміж, то доля мені послала дуже хорошу свекруху. Любов Степанівна розуміла мене, як ніхто, завжди мене підтримувала у всьому. Часом мама з ревністю говорила, що я спершу зі свекрухою раджусь, а тоді до неї йду. Але з Любов Степанівною ми жили разом, тому так виходило.
Прожила я з першим чоловіком чотири роки, а тоді сталось так, що мій чоловік потрапив у ДТП, хоч лікарі боролися за життя, та він не вижив. Саме Любов Степанівна стала моєю підтримкою, я тоді була вагітна своїм першим синочком. Ми підтримували одна одну так, як лише могли. І коли вже я народила Назарчика, я так і залишилась жити зі своєю свекрухою. Вона просила мене, щоб я їй не покидала, Любов Степанівна говорила, що не дивлячись на те, що в неї є родичі, я для неї рідніша всіх. Тим більше, що онук для неї був єдиним, хто залишився після її сина.
Мама моя переконувала мене в тому, що не варто затягувати, що я молода мені тоді було лише двадцять п’ять років, що, мовляв, з часом захочу я створити ще сім’ю, а Любові Степанівні навряд чи це сподобається. Та все ж, в той час я не могла думати про якусь іншу сім’ю, я думала лише про свою втрату та про свого сина. І дійсно, свекруха замінила мені всіх. Вона піклувалася про мене і про сина, вона у всьому допомагала. Мені іноді здавалося, що я її донька.
А коли в нашому Назарчику виповнилося п’ять років, саме вона заговорила про те, що я ще молода жінка і, що вона вдячна мені за те, що я досі тримаю пам’ять про її сина, але вона хоче, щоб я була щасливою. І саме вона, запропонувала мені, щоб я нарешті вже знайшла собі чоловіка. Але я настільки себе завантажила роботою та дитиною, що навіть думки про особисте життя не надходили.
З часом я познайомилась з хорошим чоловіком і у віці тридцять два роки, я знову вийшла заміж. І на моєму весіллі, у мене було дві мами, моя рідна та моя перша свекруха, вона не називає мене невісткою, вона називає мене своєю донькою. Вона дуже добре ставиться до мого нинішнього чоловіка, знайшла спільну мову зі свекрами. І коли я народила доньку від другого шлюбу, то у своєму статусі в соціальних мережах вона написала, що вона вдруге стала бабусею.
І от зараз у мене троє діток і у всіх трьох є три бабусі. І я вам скажу, що дуже часто трапляється так, що саме моя перша свекруха, моя перша помічниця. Не рідна мама, ні нинішня свекруха, вони постійно чимось зайняті, а Любов Степанівна завжди поряд. Вона не ділить онуків на своїх та чужих, всі мої діти для неї онуки. І хоч у неї є сестра, є племінники, та все одно за рідних вона вважає нас. Як би це дивно не звучало, я настільки до неї звикла, що дійсно вважаю її своєю мамою. І я обіцяю їй, що на старості, коли вона не зможе сама про себе піклуватися, я обов’язково буду поряд з нею.