Кажуть, що наші діти копіюють наше ставлення, що як ми ставимось до оточення, так діти ставляться до них. Мабуть, всі з дитинства ще пам’ятають таке оповідання-притчу, де господар посадив до столу свою сім’ю, а свого старого батька, садить осторонь і дає йому нащерблену миску, а хлопчик просить про те, щоб не викинули ту миску, бо коли його батько стане старим, йому також всиплять туди їсти. На мене ця притча у свій час дуже сильно вплинула. Я все життя з повагою ставилась до своїх батьків, вони мені багато чого дали в цьому житті, їхня підтримка була для мене головною рішучою силою. Тож я все життя буду вдячна батькам.
Коли не стало батька, мама залишилась сама. Я вирішила, що я буду її підтримкою, поки мама була ще в силі себе обходити, я не забирала її до себе. Та й мама не хотіла, коли я бачила, що її уже важко самій собі навіть їсти приготувати, то навіть не запитуючи зібрала її речі й перевезла її до себе. Після двох років проживання зі мною у квартирі, мама сказала, щоб я продала її хату, адже вона стоїть пусткою, і якщо ми туди не приїжджаємо жити, то вона розвалиться і ціни нормальної не буде. Так і зробили, тож мама остаточно вже залишилася в мене.
На той час, я була розлучена з чоловіком, зі мною проживали дві моїх дорослих доньки, але місця нам всім вистачало. Через те, що квартира в мене була великою. Хоч доньки й працювали, інколи змінювали роботу. Я розуміла, що нам не вистачає на всіх коштів, тоді моя подруга запропонувала мені поїхати з нею за кордон. Доньки мене підтримали та сказали, що вони справляться з усім, самі доглядатимуть бабусю. І я їм повірила, зібрала свої речі і поїхала до подруги.
Скажу чесно, не було там легко. По-перше, через незнання мови, та й взагалі звикла біля своїх рідних, а тут в далечині я сама. Щомісяця відправляла дітям справно кошти, запитувалась як бабуся. Вони говорили, що все добре, що доглядають, що з усім справляються. Інколи телефоном я розмовляла із мамою, але ці розмови були все рідшими. Адже зателефоную, донька одна не вдома і інша не вдома, то телефоную бабуся, кажуть, спить уже.
І коли я зрозуміла, що я вже понад місяць не чую материного голосу, чомусь стривожилась. Та сказала донькам, що коли вони будуть вдома, біля бабусі, щоб дали обов’язково їй слухавку. Доньки звичайно говорили, що в них справи і мені це не сподобалось. І тоді я, не допрацювавши потрібний термін, зірвалася з роботи і поїхала на батьківщину. Приїхала я неочікувано, зайшла у квартиру, доньки була здивовані, я одразу пішла в кімнату до матері. А її там немає!
Я почала розпитувати доньок де бабуся. І вони сказали, що бабуся трішки прихворіла і вони не хотіли мене хвилювати, тому бабуся в лікарні. Я вимагала від них адресу лікарні, але доньки говорили, що вони поїдуть і привезуть краще бабусю додому. Та все ж, я не відступала і вони здались, і як виявилось, що майже два місяці тому, вони додумались до того, що здали мою матір і свою бабусю у притулок для людей похилого віку. Доньки мене запевняли, що там всі такі люди, що і в них там гарний догляд, що їй там веселіше, бо там є однолітки. Що в Європі це нормально. Я не стала з ними довго розмовляти, я поїхала за тією адресою, яку вони мені вказали.
Чесно, я плакала, коли побачила свою маму в такому стані. Бо пансіонат який онуки вибрали, був найдешевший, погане обслуговування, погане харчування. Мама плакала коли побачила мене та говорила, щоб я не хвилювалася, що в неї все добре. Але я забрала її звідти. Приїхала додому і сказала вже своїм дорослим донькам, щораз їм бабуся заважає, то вони можуть зібрати свої речі і поїхати жити окремо. Бо в Європі прийнято, що дорослі діти самі на себе заробляють.
Так, я знаю, що я вчинила, можливо, жорстоко, але допоки я цих пів року заробляла гроші для них, дорослих жінок, вони жили у своє задоволення та ще й брехали мені. А стареньку бабусю, яка колись їх доглядала, яка колись їх вчила розмовляти, ходити, вчила тримати ложку в руках, вони просто віддали будинок для старих людей. Я не знаю, як складеться надалі моя доля. Але свою маму я доглядатиму до останнього її дня. Доньки образились, винайняли квартиру та поїхали від мене, поки що між нами тиша. Але я насолоджуюсь зараз кожним днем проведеним зі своєю матусею.