Наша Наталка була прикладом для багатьох дівчат в селі, я завжди гордилась донечкою. Вже з першого класу вона виявляла лідерські здібності, вона гарно навчалася, вона була вихованою, приязною і дуже красивою дівчинкою. У всьому була попереду інших. Одинадцятий клас, наша Наталка закінчила із золотою медаллю. Ми були щасливими батьками. Після школи вона сама вступила до вишу, на першому курсі її вибрали старостою групи.
Донечка встигала всюди і навчатися, і нам що вихідних приїжджала по господарству допомагала. Чи не кожна з сусідок говорила, що родилась наша Наталка під щасливою зорею, що ще дай Боже, щоб з чоловіком так їй пощастило, як щастить в навчанні. Я завжди на них сварилась та говорила, що мені ще зурочать дитину.
А минулого року, коли Наталка перейшла на другий курс навчання, я помітила якісь зміни у поведінці доньки. Почала жартувати, що може вона закохалася. Донька відмахувалась руками. Але в жовтні того року приїхала Наталка додому із порога взялася плакати. Кинулись з батьком до неї, не розуміли, що сталося. І донька нам відкрила правду, сказала, що в неї є хлопець і вона від нього вагітна, але він поки, що не знає про дитину. Вона першим ділом вирішила сказати нам, адже не знає, що робити.
В той момент, земля поплила з-під ніг і чомусь мені стало дуже шкода свою доньку, що все в неї наче все так давалося, ось тут на тобі, буде матір’ю-одиначкою. Та чоловік сказав, що нічого страшного, що ми завжди поряд, що ми допоможемо з онуком чи з онучкою, якщо майбутній батько виявиться негідником. Але того ж вечора донька зателефонувала до свого хлопця та повідомила новину йому. І що ж ви думаєте, уже на ранок у нас біля воріт стояла машина наших сватів, наш зять виявився одногрупником нашої доньки. Звичайно, свати дали йому доброї прочуханки, що в такому віці вирішили стати батьками, але сказали, що від онука відмовлятись не будуть.
Зять того ж року перевівся на заочне навчання та пішов працювати, а донька взяла академвідпустку. Одразу ми відгуляли весілля, діти поселили жити зі сватами. Я весь час підтримувала доньку, була весь час на зв’язку, а коли народився наш онучок, ми були найщасливішими дідусем та бабусею. Цього року донька поновилась на навчанні. З онучком сидить сваха, я також стараюся частіше вирватись до них, щоб допомогти. Вони часто на вихідних приїжджають до нас.
Але про, що я хочу сказати в цій історії, що не потрібно своїм дітям ставити високу планку, бо життя річ непередбачувана. Ще дуже довго наша донька почувала себе винною в тому, що не закінчила навчання, почувалася винною в тому, що так зарано стала матір’ю. Все через те, що ми їй колись поставили високі цілі. Мій чоловік тепер жартує, що його донька в усьому перша і в навчанні, і в материнстві, адже жодна з її однокласниць не вийшла заміж і не народила, а вона і тут перша.