Коли я зустріла Олега, то звичайно знала, що він розлучений, що має сина від попереднього шлюбу. Тож прекрасно розуміла, що він має забезпечувати свою дитину, я не бачила в цьому проблеми. Знала, що вони мешкають в одному селі і розуміла, що йог околишня дружина часто з ним бачиться, але я не знала, що вона живе настільки близько.
Під час нашого знайомства ми обоє проживали в місті, він час від часу приїжджав сюди на роботу, а я мала тут квартиру. Тому спершу ми жили в моїй квартирі. Коли він зробив мені пропозицію, звичайно я погодилась. Проживши пів року разом у місті, я завагітніла, після цього Олег одразу запропонував поїхати до нього в село, сказав, що в нього хата з усіма зручностями, там мені буде добре. Свіже повітря і він непогано заробляє в селі також, тому обіцяв, що ми не матимемо ніяких проблем. Але виявилось проблеми були не в фінансовому плані.
Щойно приїхали до нього, одразу прибіг його син. Хлопчика звати Максимко, йому сім років, він доволі мила та хороша, виховна дитина. Ми познайомились, а через годину на подвір’я зайшла якась жінка, як виявилася це колишня дружина мого чоловіка. Зайшла вона спочатку з привітною посмішкою, а побачивши мене її лице одразу змінилося і перше, що вона мене запитала це було чи надовго сюди приїхала. Я сказала, що я дружина Олега і ми плануємо тут жити до народження дитини. Після цього вона забрала свого сина та пішла додому. А вже ввечері зателефонувала до мого чоловіка та лаялась, говорила, що сина він більше свого не побачить, раз він вирішив ще одну дитину народити, значить син йому не потрібен. Олег намагався її заспокоювати, пояснював, що в нас тепер сім’я, що це ніяк не вплине на відносини його і Максима, що якби вона не кричала, все одно Максим залишиться його сином.
Олегові батьки не надто мене також добре сприйняли, сказали, що їх і попередня невістка влаштовувала. Коли почули, що вагітна, також сказали, що в них уже є один онук і він для них завжди буде важливіший, адже він перший. Почувши таку їхню розмову, Олег сказав їм, що забороняє взагалі їм спілкуватися і зі мною, і з майбутнім онуком. І взагалі забороняє приходити до нас на подвір’я. Повернувшись від них додому, мабуть, свекруха зідзвонилась зі своєю колишньою невісткою, адже та одразу примчала до нас на подвір’я та влаштувала величезний скандал. Кричала, що я розлучниця, що забрала від дитини батька, щоб я навіть не мріяла про те, що цей будинок дістанеться мені та моїй дитині, адже цей будинок належить по праву її сину. Також говорила те, що через мене Олег посварився зі своїми батьками і що я у місті не могла знайти достойну пару, тому вирішила загарбати собі багато сільського чоловіка. Олег звичайно вигнав її за ворота, але вона із вулиці продовжувала кричати. Одразу з’явилося багато цікавих глядачів, кожен сусідів вигадував та спостерігав за цією комедією. Хоча, якщо чесно, мені не було ні скільки смішно від того.
Того ж вечора, сказала Олегу, що я не буду залишатись в селі, що замість того, щоб набиратися сили перед народженням дитини та дихати цілющим повітрям, я лише зранку до вечора нервую та перебуваю в стресі. Олег зі мною погодився, сказав, що буде шукати роботу в місті, ми повністю переїдемо в місто, а будинок взагалі сказав, що виставити на продажу, адже життя в ньому нам не буде.
На наступний день, з самого ранку, знову були гості. Це були батьки Олега та його колишня дружина. Вони знову прийшли сваритися, говорили про те, що я зазіхнула на його роботящі руки та на його кошти, що через мене його син залишається без батька. Хоча знову ж таки повторюся, до зустрічі зі мною він був уже розлучений два роки. Олег знову прогнав непроханих гостей.
А тоді до нас зайшли познайомитися його другу зі своєю дружиною та маленьким сином. Ці люди єдині в селі виявилися для мене приємними. Ми з ними довго розмовляли і поки чоловіки пішли вести свої розмови, я розмовляла з Катериною, дружиною друга і вона пояснила чому така позиція в моїх свекрів та колишньої дружини. Виявляється, що Олег практично всю свою зарплатню ділив між ними, віддавав колишній дружині та своїм батькам. А відколи зустрів мене, то вони ходять по селу й жаліються, що він їх не любить, що батькам передає мізер, а синові звичайно дає гроші, але не таку велику суму, як завжди. Саме тому вони мене так сприйняли, адже вони звикли, що вони живуть на його гроші і ні в чому собі не відмовляють.
Коли друзі пішли я запитала Олега чи це так, він сказав, що дійсно, що щомісяця практично всю зарплатню ділив на двох, віддавав батькам та колишній дружині, а собі залишав мізер, адже йому не надто багато було потрібно. Але тепер, після того, як вони влаштовували нам три дні скандали, він вирішив, що батьки зовсім від нього нічого не отримають, адже вони ще доволі молоді люди і обоє, ще можуть працювати, тим більше, що село в них велике і працювати є де, аби хотіли. А колишній дружині він повідомив про те, що виплачувати тепер лише суто аліменти, а якщо сину потрібно десь щось купувати, одяг, щось до школи, чи якусь техніку і гаджети, то мій чоловік купуватиме це сам.
Я не знаю як вони сприйняли цю новину, ми приїхали до міста і зараз не спілкуємося, ні зі свекрами, ні з колишньою дружиною. Хоча колишня дружина заборонила бачитися чоловікові з сином, він подав позов до суду і в судовому порядку присудили те, що кожні канікули він забиратиме Максима до нас і вже тут ми вирішуватимемо з хлопчиком, що йому потрібно, купувати одяг який захоче, іграшки, гаджети та все інше. Я вважаю, що хлопчик не винен, що його мати хоче маніпулювати його батьком.