Чи б _или ви колись свою вже дорослу дитину? А я б _илa. І знаєте скільки в моїй дитині років? А тридцять шість. Так, моєму Данилу тридцять шість років, а виховати я не встигла, тому довелось виховувати зараз. Бо думала колись, що дітей б _ити не можна, тож надолужила згаяне. Б _илa прямо перед дорослими друзями, перед його братом молодшим. І казала, що хай дякує Богу, що того всього не бачила моя невістка.
Одружився мій син доволі таки пізно, як на мене, у тридцять два роки. Його обраниця Софія, дівчина була дуже красива, тендітна, турботлива, вона одразу мені припала до душі, своєю якоюсь добротою та наївністю. Нічого в ній не було пихатого, такого, як у сучасних дівчатах. Просто звичайна і мила, саме таку я і мріяла бачити біля свого сина.
І ось два роки тому вони повідомили нам радісну звістку, ми станемо бабусею та дідусем. Я дуже тоді раділа, а коли дізналася, що подарунок буде подвійний, адже УЗД показало, що будуть близнюки, то радості не було меж. І от на світ з’явилися наші Златка та Зоряна. Я як могла допомагала невістці, хоча сама працюю на роботі, все одно знаходила час, щоб піти їй допомогти. Їй дуже важко з дівчатками, вони дуже активні, вони вередливі, погано сплять. І це не могло не відобразитися на невістці.
Софія, мало того, що не висипалася, погано почувалася та ще й набрала значну вагу, більше тридцяти кілограмам. Її волосся втратило свій блиск, почало випадати, їй довелось його навіть обрізати, навіть зір погіршився. Я ж говорила Данилу, що він має свою дружину оточити турботу і та підтримкою, говорила йому про те, що дружина жертвуючи своїм здоров’ям подарувала йому дітей.
Та видно не чув мене мій син, адже минулих вихідних у мого молодшого сина було день народження і відповідно, що старшого з невісткою з дівчатками ми також запросили. І от коли була вже вечірня година, дівчаткам потрібно було спати, Софія пішла їх вложити у нашу з чоловіком спальню. Я їй допомагала, та залишила на хвилинку та вийшла поглянути що там гості і почула розмову на балконі. Там стояли чоловіки на перекурі. Один з друзів молодшого сина запитав у Данила “Твоя Софія так поправилась, ти як обіймаєш її коли в ліжку разом?” і тоді мій Данило сказав, що коли він обіймає свою дружину то закриває очі, щоб не бачити тої тонни сала, яке на ній наp _осло.
Від почутого, в мене нe наче щось вселилось. Я схопила в руки рушника і почала сина гамселити щосили куди попала. Він ойкав, підстрибував та кричав: “Мамо, що ти робиш?”, а я вже викинула рушник, б _ила руками, ляскала і по голові, і по обличчю, і по плечах, і куди попадала. Лише заспокоївшись, не дивлячись на те, що він вищий від мене, майже, на дві голови, підійшла до нього, взяла його за комір сорочки та прихиливши до себе сказала, щоб він молився Богу, щоб Софія ніколи не почула цих слів. І, що якби його батько, колись таке сказав про мене, то вилетів би він під три чорти з нашої квартири. І якщо я дізнаюсь, що він хоча б слово образливе скаже невістці про її вагу, чи про її зовнішній вигляд, то він вилетить зі свого дому, із мого, і я краще прийму її з дітьми, ніж такого безтолкового сина. А якби він був чоловіком то за такі питання з уст іншого чоловіка, дав би вже йому по писку. Данило почав перепрошувати, говорив, що він просто так пожартував. Його ж співрозмовники стояли, затаївшись тихенько в одному кутку і навіть боялись поворухнутись. А я вийшовши від їхньої компанії пішла собі до невістки подивитись чи заснули онучата. Сподіваюсь, що до мого сина дійде те, що ніколи ні з ким не можна обговорювати свою дружину, а тим більше ображати її.