Ми з Павлом прожили разом шість років і були доволі щасливої сім’єю. Обоє гарно заробляли, часто їздили на відпочинок. А два роки тому в нас народився наш синочок Артем і відповідно цих два роки я сиділа з дитиною в декретній відпустці. Чоловік працював на роботі і заробляв доволі пристойну зарплатню, нам вистачало на трьох. У свої вихідні чоловік приділяв нам з сином багато часу.
Але два місяці тому буквально все змінилося. У мого чоловіка на роботі з’явився новий колега і він дуже подружився з моїм Павлом, і я помітила, що він має негативний вплив на мого чоловіка. У його нового друга Антона, якісь дивні доісторичні розуміння та сприйняття жінки і кожен раз після того він поспілкується з моїм чоловіком у нас дома виникає скандал. Чоловік після спілкування з ними починав говорити мені різні грубі слова, починав говорити зі мною зверхнього. Його новий друг втолкував йому те, що жінка – це другий сорт людини, що чоловік головний, що обов’язок жінки лише народжувати та варити їсти, і що за кожне заперечне слово з моєї сторони, я маю бути покарана. Коли я намагалася Павлові сказати, що не буду терпіти таке відношення до себе, він неначе притихав.
Та два тижні тому до нас в гості знову зайшов його друг і вони разом сиділи, спілкувались на кухні. Я зайшла та сказала, що вже пізня година, що чоловікові завтра зранку на роботу. Антон почав відверто провокувати мене на сварку і сказав Павлові, що він в себе у квартирі не господар, що якби Антонова дружина так з ним розмовляла, до речі друг його не одружений, то він би її одразу поставив на місце, а якби вона його не послухалась, то взагалі вилетіла б разом з речами з квартири. І мій Павло, замість того, щоб стати на мій захист, підтримав свого друга. Почав на мене кричати, що якщо мені, щось не подобається, я можу зібрати свої речі йти на всі чотири сторони.
Мене довго вмовляти не довелося, бо вже за ці кілька місяців мені це добряче набридло. Я пішла почала збирати речі свої та синові. Чоловік спочатку розгубився, але позаду нього стояв його друг, який його підбадьорював та говорив, що нехай іде, трішки побуде сама тоді зрозуміє, що таке без чоловіка, швидко повернеться і буде, як шовкова. І чоловік мій не зупинив мене. Я викликала таксі, з маленьким сином, пізно ввечері, з речами поїхала до своїх батьків.
Ні на наступний день, ні в найближчі три дні чоловік ніяк не виказував своєї цікавості нашим життям. Але через тиждень, він почав активно мені надзвонювати, писати повідомлення та просити повернутись додому, писав, що я можу повернутись, він мені пробачив мою нахабну поведінку. Після прочитаного я одразу зрозуміла, що майбутнього з цим чоловіком я не хочу мати. Коли ж він наважився прийти до моїх батьків додому та просити у них зустрічі зі мною, то мій батько вказав йому на двері та сказав, щоб він йшов жити до свого найкращого друга.
Чоловік підстеріг мене на вулиці та намагався зі мною поговорити, а я ж йому сказала, що повідомлення про розлучення йому прийде на пошту. І ви знаєте, де в чому я вдячна його неадекватному другові, а саме в тому, що завдяки йому я зрозуміла, що мій чоловік не є тією надійною людиною, з якою можна прожити все життя.