Ви чули колись такий вислів, що малі діти – це янголи на землі. Про цей вислів, я задумалась лише ставши мамою. Того року, на початку літа я приїхала у відпустку до батьків. Приїхала не сама, а з двома своїми дітками, в мене є донечка Єва, їй було п’ять років та синочок Артем, тоді мав три роки. Мої батьки дуже люблять онуків, тому я вирішила, що всю відпустку проведу в них.
Мама моя людина не працювала, а тому могла багато часу проводити з онуками. А от батько людина з серйозною посадою, часто бував у відрядженнях, тому такої можливості приділити багато часу онукам він не мав. Так сталось і того дня, його викликали терміново у відрядження, сказали, що має вилітати вечірнім рейсом. Всі разом допомагали гуртом йому збирати валізу, всі гуртом садили його до таксі та проводжали. Діти звичайно просили дідуся не їхати, але він все одно поїхав. А коли промайнуло години півтори, ми почули як Єва гукає нас з балкона, що дідусь повернувся. Ми з мамою були здивовані від почутого, пішли зустрічати батька. Він був дуже сердитий і сказав, що його не пропустили в паспортному контролі, через те, що документ зіпсований настільки, що там не видно хто на новому зображений. І продемонстрував нам свій документ. Виявляється донечка з сином знайшли дідусів паспорт закордонний та вирішили його трішки прикрасити різними наклейками, а ще захотіли зробити з нього супергероя, тому замість його фотокартки, був зображений Супермен, а все інше обклеєне сердечками.
Батько говорив, що це влетить йому в копійку, щоб відновити документи, а ще він отримає догану від вищого керівництва. Коли заспокоївся пояснив ситуацію керівництву ті звичайно посміялися з нього, що він Супермен, та дозволив йому провести кілька днів з онуками. А на наступний день ми отримали сумну новину, виявляється, що літак на якому мав летіти батько зламався і мусив зробити екстрене приземлення і багато пасажирів постраждали тоді, навіть кілька не вижили. Мабуть, вперше тоді я побачила, як плаче мій мужній батько, він обіймав моїх дітей, своїх онуків та говорив, що вони його янголи охоронці.
З того промайнуло вже дванадцять років. Мій батько давно на пенсії, але досі дивлячись на те, що мої дітки повиростали, він називає їх не інакше як янголами та говорить, що якби не вони, то його б уже, мабуть, і на світі не було б. Ось так, іноді дитячі пустощі можуть врятувати від чогось лихого.