У моїх батьків проблема, через двадцять два роки спільного життя, вони сильно посварилися. Та настільки, що мама прогнала батька. Сварка сталась через те, що батько уже два останніх роки абсолютно ніде не працює. Якщо ще перший рік, після того, як залишився без роботи, він ще допомагав матері по дому, міг зварити їсти, чи помити посуд. То останній рік, він абсолютно став неробою, він міг весь день просидіти за комп’ютером, при тому, що йому вже сорок п’ять років. Чоловік якби дорослий, свідомий, але це йому не заважало навіть добу грати в якусь гру. Мама приходила з роботи втомлена, в хаті безлад, посуд не митий, їсти нема чого. І саме на фоні цього вони посварились.
Я вже три роки, як навчаюся в іншому місті, тому про це знаю з маминих телефонних розмов, та інколи коли приїжджаю на вихідні я й сама бачу цю картину. Я сама вже пропонувала батькові допомогу з пошуком роботи, але він відмовляється, аргументує, що сам в змозі собі підібрати роботу.
Тож одного дня, коли мамі набридло все це, вона сказала батькові, що він мусить знайти роботу, інакше вона його вижене з дому. Квартира в якій проживають мої батьки мамина, колись належала маминим батькам. Мама, як власниця мала право таке зробити, батько ж не повірив.
Так, от одного дня до мене зателефонувала бабуся, батькова матір і почала мені розповідати, яка в мене безсовісна мама. Що вона виявляється з самого ранку привезла до бабусі батькові речі, а за пів години і він сам прийшов. І бабуся почала мені пояснювати, що так робити не можна, що я мушу подзвонити до мами та сказати їй, що вона соромить не лише його, а й себе. Що мусить його назад забрати поки не пізно. Я звичайно зателефонувала до мами, мама мені розповіла все детально і сказала, що вона не може більше годувати і себе, і свого чоловіка. Що їй так значно легше, знаючи, що їй не потрібно йти з роботи купувати продукти, тягти важкі пакети додому, адже там сидить нероба, який чекає поки йому подадуть вечеряти.
З того часу промайнув місяць, бабуся практично щодня дзвонить до мене і до мами. Вона говорить про те, що потрібно мамі одуматись, говорить про те, що вона нікому вже не потрібна у своєму віці, що її син – це єдина надія моєї мами. Ще бабуся запевняє, що те, що мій батько без роботи, то це також вина мами, бо вона надто багато від нього вимагає. Мені ж коли телефонує то говорить, що я мушу вплинути на свою маму, що я залишилася через неї без батька. Хоча я пояснюю, що батько в мене ж є, неважливо де він живе. Я ж також не мала дитина, я живу самостійним життям, сама на себе заробляю.
Якщо чесно, то встрявати у сварку батьків, мені не хочеться. Звичайно шкода батька, адже знаю, що характер у бабусі не солодкий. Але і маму шкода, адже вона старається, працює на роботі, працює в дома, а допомоги ніякої. Я сподіваюсь, що мій батько одумається, знайде роботу й батьки помиряться, головне, щоб батько вчасно схаменувся.