Я завжди заздрила своїм подругам, а саме їхнім відносинам з мамою. Моя мама для мене ніколи не була підтримкою. З дитинства я чула про те лише, що я маю робити. Вона завжди порівнювала мене сусідками, які краще працюють, які краще допомагають батькам, краще навчаються. Завжди говорила про те, як вона в дитинстві навчалася, як вона допомагала бабусі.
І допоки я була малою, я завжди прагнула довести мамі те, що я не гірше інших. Лише коли виросла та поїхала навчатися то відстань між нами, дала мені змогу зрозуміти, що я не гірше інших, що я також нормальна людина і що виявляється, можна прожити день без почуття провини, і без почуття сорому, що щось зробила не так, як належить.
Зараз я вже мама двох діток і в мене прекрасні відносини в сім’ї. В мене прекрасні відносини зі свекрухою та свекром, які підтримують нас та допомагають. Але от мама так і досі продовжує поводити себе неначе завуч у школі. Вона досі, не дивлячись на те, що мені уже тридцять два роки, постійно мені говорить про те, що я маю робити, як я маю робити.
Відстань між нами не маленька, сто п’ятдесят кілометрів, їздити до неї часто ми не маємо змоги. А вона взагалі не може їздити до нас, через те, що має проблему з ногою. Але коли ми приїжджаємо до неї, а це щонайменше два рази на рік, то це стає для мене справжнім випробуванням. Мама постійно незадоволена мною, я погано допомагаю, я не так роблю роботу, місто мене змінило і я розучилася щось виконувати. Чоловік мій не такий, що в інших зяті працьовиті тещі і допомагають, тещу поважають, а цей не такий. Діти в мене ледачі та розпущені, їм би не заважало ремінця дати. І це ще не все, що вислуховую я від своєї мами.
Дуже жаль, що у свої шістдесят п’ять, вона так досі не зрозуміла, що її навчання до чогось доброго не призводить. В мене таке відчуття, що я прожила все це життя без мами, а з вихователькою. Коли я намагалась з мамою про це поговорити, вона настільки на мене образилася, що майже місяць навіть не відповідала на мої дзвінки. І найобразливіше те, що у всьому вона звинувачує мене, називаючи мене невдячною донькою. Я всіма силами намагаюся дати своїм дітям любов та підтримку, щоб вони ніколи не відчули того, що відчувала в дитинстві я.