Коли я познайомилася з мамою мого нареченого то була вражена і водночас рада за те, що мені дістанеться така свекруха. Оксана Василівна жінка доволі молода, адже свого єдиного сина вона народила ще у сімнадцять років. Після того дітей вже не мала, займалась собою, займалась кар’єрою. І тому коли я з нею зустрілася, моєму Максиму було двадцять п’ять, а його мамі Оксані Василівні лише сорок два. В минулому у неї залишилося два невдалих шлюби, але як вона говорила, що вона ще знайде своє єдине кохання.
Ще на весіллі вона одразу нам сказала, що втручатись в наше життя не буде, адже в нас воно своє, а в неї своє. Це мене також дуже потішило, адже вона сказала, що попередніх два шлюби в неї розпались саме через свекрух, які постійно хотіли чомусь її навчити.
Два роки ми жили з нею у доволі гарних відносинах. Вона приїжджала не часто, ми до неї також, зідзвонювалися, обмінювались новинами, вітали один одного зі святами. Коли я народила донечку Владиславу, за нас були раді і мої батьки, і мама Максима. Перший місяць в мене була моя мама, оскільки мені важко було доглядати за немовлям. А на другий місяць приїхала Оксана Василівна.
Якщо чесно, я думала, що вона буде мені допомагати, дивитися донечкою, або хоча б інколи зварить Максимові їсти. Адже деколи я навіть не встигала цього зробити, через те, що донечка дуже вередлива та неспокійна дитина. Але як виявилось в мене добавилось більше обов’язків, адже Оксана Василівна не тільки не варила їсти, вона нічого не допомагала по дому, онучку могла хіба, що на руках потримати кілька хвилин і все.
Вона йшла зранку з дому, поверталася пізно. Одного разу вона взагалі опівночі надіслала моєму чоловіку повідомлення, щоб ми її не чекали, лягали спати, адже вона залишиться ночувати в знайомий. Хоча в цьому місці вона людина нова. На ранок вона повернулась щаслива і задоволена, сказала, що нарешті влаштувала своє життя, що знайшла того самого, єдиного.
Мій чоловік тоді дуже з нею посварився, сказав, що розраховував на її допомогу. Вона здивувалася та сказала, що ще на весіллі нас попередила, що ніякої участі в нашому житті набрати не хоче, щоб ми самі маємо будувати своє життя. І те що вона стала бабусею не означає, що вона має поставити хрест на своєму особистому житті та повністю поринути у наші пелюшки та пекти нам пиріжки.
Якщо чесно, то Максим дуже образився на свою маму. Хоча її здається це не дуже хвилює, вона щаслива та окрилена новим коханням, уже місяць не виходить на зв’язок. З однієї сторони я розумію що мені пощастило тим, що свекруха не буде сунути носа в наші справи, а з іншої сторони не дуже, бо інколи допомога дійсно потрібна. Так що молоді бабусі – це не завжди добре, інколи це абсолютна безвідповідальність.