Теперішня молодь якась дивна. Я маю двох дітей, сина та доньку, різниця в них у віці всього один рік, тому вони завжди разом. Після закінчення школи, одне за одним поїхали до великого міста навчатись. Там познаходили собі роботу, спочатку орендували житло одне на двох, а далі вже нарізно.
Спочатку донька заміж вийшла, а тоді сина одружився. Так в столиці і залишилися. Зять сам приїжджий, також з села. Невістка ж столична. І син і донька привозили своїх обранців до мене. Обранці звичайна молодь такі, ж як і мої діти. Всі вони дивакуваті, всі вони уважають себе дуже розумними, у всіх є свої якісь там плани, але конкретики ніякої. Що син з невісткою, що донька і зять винаймають житло, щоб жити окремо. Єдине, що добре, що працюють всі на роботах.
І от вони вже два місяці, як вони не приїжджають до нас, зовсім, кажуть, що на роботах. Дуже зайняті. Я саме отримала відпустку на роботі тому вирішила їх навідати. Набрала гостинців, одразу на дві квартири, виїхала самим ранішнім автобусом, адже м’ясна продукція при такій спеці, може с псуватися.
Спершу поїхала до сина. Син мене зустрів, завів до себе в квартиру, від побаченого ледь не зомліла, бруд видно неозброєним оком. Навіть кришки на столі не стерті. Питаю де невістка, на роботі з самого ранку. А що ж кажу, може поснідаємо? Син каже: “Ну я не їм зранку, лише каву п’ю.” Як це не їсть? Я своїх дітей вчила, що сніданок – це найголовніший прийом їжі в день. Вирішила розкласти свої пакунки, що привезла, відкриваю холодильник, люди добрі, а там геть нічого. Шматочок сиру, шматок якоїсь шинки, та ще різні майонези, кетчупи, і ще щось в тюбиках. Питаю, чим же харчуєтесь, що ж ви їсте, а він говорить, що вони щовечора коли повертаються з роботи, купують собі те, що хочуть з’їсти. Прийшлась по кімнатах, кругом від бруду здається все аж липне. Ось тобі думаю і столична невістка. Кажу синові, будеш їхати на роботу, завези мене до доньки.
Завіз. І що ж ви думаєте? Я сподівалася, що хочу в дочки в квартирі кращі умови. Де там, такий же бруд. Такий же немитий посуд стоїть, речі так же як і в невістки розкидані. Питаю: “Доню, ну, щось посядемо поснідаємо?” А вона на мене дивиться, а тоді мені видала: “Мамо, скажи, що ти хочеш їсти, я замовлю”
Та як це так, створили сім’ї, а готувати не вміють? Я почала доньку свою вичитувати, а вона мені заявила. “Мамо, от того ми живемо на орендованій квартирі, бо ми хочемо жити так, як влаштовує нас, а не так, як хочете ви. То ви жили по тих установках, які вам дали дідусь і бабуся, ми ж в цих рамках жити не хочемо, і хочемо створювати своє життя самі. А якщо тобі, щось не подобається, то це твоє особисте. Ми вашої думки не запитуємо”.
Ось так поїхала погостювати до дітей. Після тієї гостини, більше в гості до них я їхати не хочу.