А чому так, коли потрібно десь працювати, докласти зусилля, та ще щось, то не знаходиться ні друзів, ні родичів. А коли ти сам вигребеш, доведеш щось до ладу, вкладеш туди багато своєї енергії та коштів, то одразу в тебе знаходиться і сім’я, і друзі. Коли зателефонувала свекруха та сказала, що потрібно, щось вирішити з її спадком у селі, ми з чоловіком порадились та вирішили, що ми не проти щоб той невеличкий будиночок, був нашою дачею. Почали запитувати в інших родичів, а саме це у двох братів чоловіка та також двоюрідних, брата і сестру його, адже вони також онуки бабусі, що жила в тому будиночку. Всі сміялись та говорили, що халупа нікому не потрібна, що навіть сільським людям, що живуть у цьому селі, вона не буде потрібна. Так, як вона з глини, то навіть на дрова її не заберуть.
Тож отримавши відповідь, що будинок потрібен лише нами, взяли за роботу. Якщо чесно працювати там довелось дуже довго, два роки ми не розгинали спини. І ми змогли, і територію привести до ладу, яка заросла деревами, тим більше була схожа на молодий лісок, ніж на подвір’я. Ми понасаджували там нові дерева, ми побудували новий паркан, ми попідбивали та привели до ладу всі стіни. Перекрили дах, поміняли вікна та двері. Я вам скажу, що це влетіло у доволі таку велику суму, що не вистачило наших заощаджень, та довелося брати кредит. Адже коли чоловік звернувся до своїх братів та мами про допомогу, вони сказали, що вони не будуть витрачати гроші на таку авантюру, що той будинок все одно непридатдний, хоч би й золотом його покрийте.
Але все ж таки ми змогли привести його до ладу і наш будинок став комфортабельним, ми провели туди воду, ми провели туди комунікації. На городі ми викопали басейн, адже саджати нічого ми не плануємо, взагалі це вийшла, як говорить мій чоловік, дача вищого класу.
І що ж ви думаєте, коли ми святкували день народження чоловіка, то запросили туди родичів. І одразу за столом нас почали нахвалювати та говорити про те, що тепер всі свята вони планують проводити саме тут. Але добре, що мій чоловік має не такий добродушний характер, як вони собі сподівалися. Він одразу сказав, що в нього збереглися всі чеки за оплату найманим працівникам, збереглися всі чеки та накладні на ті товари, що куплялися, щоб привести цей будинок до такого вигляду. Тому і хто хоче ним користуватися, ласкаво просимо до спільного бюджету. І той хто покриє частину наших витрат, обов’язково матиме право проводити тут стільки часу стільки забажає. І як ви думаєте, тепер багато охочих провести тут час? Та жодного, адже всі хотіли просто відпочивати на халяву.